Інноваційні технології в
освітньому процесі комунального закладу “Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок комбінованого типу
 № 2 “Берізка”
Слобожанської селищної ради

 

 Лялька як персона, або Нові можливості застосування ляльки в педагогічному процесі

 

«Психолого-педагогічне проектування» 

Т. Піроженко

      В дошкільному закладі активно запроваджується метод проектів, що дозволило значно підвищити самостійну активність дітей, розвинути творче мислення, уміння дітей самостійно, різними способами знаходити інформацію про предмет, що цікавить, або явище і використати ці знання для створення нових об'єктів дійсності. А також зробило освітню систему ЗДО відкритою для активної участі батьків.

     Розкриємо сутність обраної нами технології та її від­мінність від традиційних, усталених форм роботи з дітьми.

     Під час обговорення змісту проекту, способів та умов його здійснення діти в природній невимушеній обстановці вчаться вільно висловлювати свої бажання та наміри, по­яснювати зміст і характер своїх дій за допомогою мовних та немовних засобів.

     Розробляючи проект (ідею), вихованці оволодівають практичними навичками вибору з-поміж отриманих знань тієї інформації, яка знадобиться для йо­го реалізації. Вони вчаться користуватися набутими знан­нями як результатом попередніх досягнень і невдач, щоб віднайти доцільний спосіб розв'язання нових завдань для організації своєї діяльності. Це сприяє формуванню в них такої важливої базової характеристики, як компетентність.

     Кожний тематичний цикл психолого-педагогічного проектування діяльності дітей складається з шести етапів.

1.Мотиваційний етап

На цьому етапі вихователь має створити мотивацію, яка перетворить його педагогічне завдання у прагнення, ба­жання дітей, збудить їхню внутрішню активність. Фахова майстерність педагога проявляється тут у вмінні терпля­че вислухати міркування кожної дитини, всі можливі варі­анти розв'язання поставленої проблеми. Найбільші труднощі, з якими він стикається на цьому етапі, — це вміння "вписатись" у ситуацію спілкування з вихованцями, поводитись відповідно до динаміки її розвитку, вміти прогнозувати дії дітей-партнерів і бути готовим іти за ни­ми, а не штучно нав'язувати їм свою волю та бачення.

      Окрім того, виявивши (завдяки попередній діагнос­тиці) рівень та обсяг знань і навичок своїх підопічних, педагог визначає для себе розділи програми, пов'язані з даним тематичним циклом, які треба буде опрацювати на подальших етапах.

Не всім одразу вдається реалізувати свої проекти, оскільки виникає багато проблем організаційного харак­теру. Потрібні відповідні знання з проектування системи особистісно-розвивальної взаємодії, складовими якої є:

-психолого-педагогічна діагностика;

-визначення педагогічних завдань;

-організація діяльності вихованців;

-аналіз динаміки та рівнів активності дітей, а також корекція їхнього розвитку;

- прогнозування виховних ситуацій суб'єктної взаємодії.

 2. Інформаційний етап.

       За результатами діагностики проводиться низка пе­дагогічних заходів, спрямованих на збагачення знань ді­тей, оволодіння навичками та вміннями, необхідними для реалізації спільного задуму.

       Не претендуючи на повноту викладу всіх особливос­тей зв'язку педагога з дітьми на цьому етапі, підкресли­мо важливість усвідомлення ним таких істин:

 

Памятка для педагога.

  • Дитині притаманне почуття власної гідності,
  • Щоб зацікавити дитину, винагороди й покарання не обов'язкові.
  • Дитина вчиться і розвивається у процесі власної діяльності.
  • Дитяча ініціативність потребує доброзичливого ставлення дорослих, їм слід

підтримувати й розвивати цю цінну рису особистості.

  • Кожна дитина має почуватися господарем у своїй групі, вільно розвиватись у ній.
  • Педагогові слід бути «скромним» і терплячим, не поспішати демонструвати свої знання і вміння, а надавати всім дітям змогу обмінятися знаннями, отриманими поза межами дитячого садка.
  • Необхідно створювати сприятливі умови обдаро­ваним дітям для реалізації їхньої глибокої і зміс­товної обізнаності, прояву себе в ролях інформа­торів, носіїв знань, генераторів оригінальних ідей, авторів нових варіантів, нетипових проектів то­що. Це створює навколо вундеркіндів позитив­ний мікроклімат, виховує в однолітків прагнення бути схожими на них, повагу до ерудиції, а в по­дальшому - до людей інтелектуальної праці. Бажано щоразу пропонувати дітям кілька різних способів використання предметів, розкриття їх­ніх властивостей з різних позицій. Педагог має вчитися разом з дітьми шукати й від­бирати потрібну інформацію; обговорювати, де, хто і як її отримав.
  • Доцільно експериментувати з властивостями предметів, водночас не відкидаючи особистої дум­ки дитини, її прагнення самостійно пізнавати світ, робити власні відкриття.

     Зазначений етап триває доти, доки діти не набудуть достатнього рівня знань і вмінь.

    3. Репродуктивний етап.

      Основним завданням педагога є надання вихованцям змоги практично застосувати набуті на інформаційному етапі знання, навички та вміння під час підготовки та реалізації спільного задуму.

      Варто ретельно проаналізувати, як саме використо­вують діти у своїй самостійній діяльності те, про що во­ни дізналися й чого навчилися на попередньому етапі. Слід звернути увагу на вміння дитини застосовувати за аналогією набуті знання та навички в незвичних ситуаці­ях, які педагог створює зумисне.

     4. Узагальнюючий етап

      За обраною темою проводяться контрольні заняття з усіх видів організованого навчання, і психолог (або ме­тодист) оцінює рівень знань дітей. На цей етап виділя­ється третина часу, відведеного на всі шість етапів.

       Зазначимо, що ППП, як жодна інша педагогічна тех­нологія, сприяє формуванню в дитини креативності, тобто здатності творчо розв'язувати будь-які проблеми, що ви­никають за тієї чи іншої ситуації самостійної діяльності.

      Причому ця спроможність створювати новий продукт (ма­люнок, образ, казку тощо), який вирізняється оригіналь­ністю, варіативністю й гнучкістю, відноситься не лише до творчого етапу, її елементи проявляються протягом усього тематичного циклу.

     5. Творчий

        На цьому етапі здійснюється реалізація задуму: про­водиться свято чи закінчуються виготовлення дитячої кни­жечки, придумування казок, змагання, вистава абощо. Творча робота сприяє збереженню психічного здоров'я дитини, підвищує її життєвий тонус.

Щоб зрозуміти важливість цього феномену, звернімося до слів К. Ушинського: "Нехай кожен пригадає своє ди­тинство, і він побачить: свято для дитини зовсім не те, що є святом для нас. Це справді подія в її житті, і дитина лічить дні від свята до свята, як ми лічимо роки від однієї важливої події в нашому житті до іншої".

     Особливої турботи потребує активність батьків, яка спостерігається в їхніх спільних із дітьми творчих робо­тах. Варто підтримувати щонайменші прояви батьківсь­кої творчості і в очах дитини, і в очах її однолітків та інших батьків. Це стимулює здорове змагання, прагнення бути "не гіршим". Якщо вдається розбурхати батьківську активність, то й матимеш варіативність та оригінальність (використання матеріалів та способів виконання завдан­ня у знайомих, на перший погляд, видах художньої, лі­тературної та музичної діяльності).

    6.Рефлексійно-оцінювальний етап.

      На завершальному етапі відбувається, так би мовити, "подорож у часі" у зворотному порядку. В дітей розви­вається вміння оцінювати самих себе і свою діяльність протягом усіх попередніх етапів, виявляти спільні успі­хи та невдачі, помічати й радіти з того, що вдалося това­ришеві.

       Аналізуючи особливості поведінки дитини протягом тематичного циклу творчості, педагог має робити своє­рідний "допуск" на недостатнє знання ним її реальних можливостей. Він розуміє, що не кожен вихованець по­казав свої здібності і що не всі прояви було помічено.

        Опрацювання наступної теми починається за умови, що діти вичерпали всі можливі творчі ресурси з минулої теми, і в них більше немає нових ідей.

 

Методика Г.Р. Кандибура
“Азбука успіху”

        Впровадження в освітню роботу  розвивальних ігор Г.Р. Кандибура, спрямованих на формування у дітей стійких бажань, прагнень, устремлінь   щодо   свого   подальшого   саморозвитку,   самоосвіти, самовиховання,  надало дошкільникам певні міцні уміння, знання, здібності і якості  щодо практичної реалізації цих своїх прагнень.

        Даний комплекс створено на засадах "Базового компонента дошкільної освіти в Україні", цілком відповідає його цілям і змісту і уявляє собою навчально-методичну систему його практичної реалізації.

        Комплекс складається з 37 посібників. Кожен наступний посібник за своїм змістом і рівнем складності пов'язаний з попереднім і є, свого роду, новою сходинкою у подальшому розвитку дітей. Всі 37 посібників містять в собі більше 200 найрізноманітніших ігор-вправ, повністю забезпечених дидактичними та і інструкгивно-методичними матеріалами.

ГОЛОВНА МЕТА ТЕХНОЛОГІЇ

        Визначальною   метою   або   понадзадачею  даного   освітньо-розвивального   комплексу є формування у дітей готовності до різнобічного і постійного САМОВДОСКОНАЛЕННЯ. Така готовність передбачає, з одного боку, сформованість у дітей стійких бажань, прагнень, устремлінь   щодо   свого   подальшого   саморозвитку,   самоосвіти, самовиховання, а з іншого боку, наявність певних міцних умінь, знань, здібностей і якостей щодо практичної реалізації цих своїх прагнень.

       Ця мета досягається як змістом ігор-вправ, що входять до комплексу, так і, насамперед, формами організації роботи за даним комплексом.

 

Програма “Крок за кроком”

        Програма  «Крок за кроком» є програмою всебічного розвитку дітей у віці від народження до 10-ти років. Побудована на основних демократичних принципах. Програма здійснює підхід, орієнтований на особистість дитини.

       Програма орієнтується на виховання у дітей:

  • уміння самостійно критично мислити;
  • уміння усвідомлено робити вибір;
  • бути творчим;
  • уміння визначати проблеми і вирішувати їх;
  • сприймати себе як частина суспільства, країни, світу.

        Реалізація дошкільного напряму програми «Крок за кроком» в Україні почалася в 1994 році за активною підтримкою Міжнародного фонду «Відродження», Міністерства освіти України і кафедри дошкільної педагогіки Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова.

      Основні принципи програми:

  1. Індивідуальний підхід в навчанні|вченні| і вихованні дітей.
  2. Право вибору.
  3. Активне залучення сімей до учбово-виховного процесу.

     Програма забезпечує інтелектуальний, соціальний і емоційний|емоціональний| розвиток дітей. Учбово-виховна робота з|із| дітьми організовується в центрах діяльності.

    Робота в центрах діяльності за власним вибором сприяє вихованню у наших дітей:

  • уміння самостійно критично мислити;
  • уміння усвідомлено робити вибір, бути творчим;
  • уміння визначати проблеми і вирішувати їх;
  • сприймати себе як частину суспільства, країни, світу.

     

          Програма “Афлотот”

              Програма комплексного соціального та фінансового навчання дошкільників знайомиnm вихованців з основами економічної культури.

     

             Т Р В З

              Пошук технологій навчання та виховання дітей, які сприяли б творчому зростанню особистості, - одне з найголовніших завдань сучасної дошкільної педагогіки.

       Г. Альтшуллєр, автор ТРВЗ (теорії розв’язання винахідницьких завдань) визначив концептуальні положення технології творчості:

    -    теорія – каталізатор творчого розв’язання проблеми;

    -    знання – інструмент, основа творчої інтуїції;

    -    творчими здібностями наділена кожна людина (винаходити можуть усі);

    -    творчості треба навчити усіх;

    -    творчості, як і будь-якої іншої діяльності можна вчитися.

        Педагогічні працівники дошкільної галузі систематично використовують у своїй діяльності завдання за ТРВЗ, що сприяє оволодінню дітьми методами пошуку нового, розвитку системного та діалектичного мислення, розвитку творчої уяви, фантазії, зниженню психологічної інерції.

        У сучасній дошкільній освіті позитивно зарекомендували себе такі методи і прийоми: розвивальні ігри й вправи, проблемні запитання, проблемно-пошукові ситуації, експериментальні дослідження, систематичні спостереження, логічні задачі тощо.

           Неординарний, творчий підхід до виявлення творчих здібностей у дітей дошкільного віку та створення відповідних умов для їх розвитку - одне із пріоритетних завдань педагогічних працівників дошкільної галузі і є запорукою успіху у формуванні творчо спрямованої особистості дошкільника. Адже лише творча особистість здатна виховати іншу, так само творчо спрямовану особистість.

            Створення атмосфери творчості, пошуку нового – одна з умов побудови навчально-виховного процесу в сучасних дошкільних навчальних закладах, що складається з таких складових:

    -    високий рівень сформованості елементарних пізнавальних процесів;

    -    високий рівень активного мислення;

    -    високий рівень організованості і цілеспрямованості пізнавальних процесів.

           Важливим для вихователя є вміння повсякчас ставити дитину в такі умови, коли вона самостійно приймає рішення.

           У центрі уваги повинна  перебувати не середня дитина, а кожна дитина як особистість у своїй унікальності.

          Алгоритм дій технологій підведення дитини до творчості:

    -    діяльність дитини не повинна регламентуватись, а її процес повинен бути організований так, щоб у ньому були елементи творчості;

    -    потрібно викликати інтереси, крізь які проходять усі зовнішні впливи, породжуючи внутрішні стимули, що є збудниками активності особистості.

           Сучасний характер навчання дошкільників забезпечується значною мірою використанням розвивальних ігор в розумовій роботі та творчій активності.

         За допомогою таких ігор розвиваються інтелектуальні якості:

    -    увага, пам’ять;

    -    вміння знаходити закономірності і систематизувати матеріал;

    -    здатність до комбінування;

    -    вміння знаходити помилки і недоліки;

    -    просторове уявлення;

    -    здатність передбачати наслідки власних дій тощо.

          Проблема формування творчого потенціалу дитини є складною, багатоаспектною і разом з тим дуже важливою для сучасної психолого-педагогічної науки та практики освітньої галузі. Розумне поєднання, врахування різних аспектів цієї спільної проблеми дозволить досягти успіху в розвитку дитячої творчості, розвитку особистості в цілому.

     

    Виховна система "Self-Esteem"

           Виховна система "Self-Esteem" — виховання особистості, позитивної самооцінки, почуття власної гідності та соціальної відповідальності. Ця програма (система) виникла у США завдяки спільній праці психологів, вчителів, вихователів і людей, які не байдужі до морального здоров’я нації і суспільства.

           Основними напрямками виховання цієї програми є:

    • почуття безпеки, впевненості в людях, що оточують, обстановці;
    • почуття індивідуальності — всебічне знання себе, включаючи

    зовнішність, анатомію, риси характеру, вміння радіти тому, що ти такий, який є;

    • почуття приналежності до групи, родини, колективу, народу, нації,

    людства, своєї країни, своєї Планети;

    • почуття мети, сенсу життя — вміння чітко оцінювати мету і шляхи її

    досягнення; оцінка себе і того, що ти можеш зробити, щоб досягти мети;

    • почуття компетентності — вміння знаходити в собі риси, навички, вміння,

    де ти справжній "ас".

        У нашій "Берізці" є вихователі, які активно використовують елементи даної системи у роботі з дітьми. Діти стали уважнішими, дружнішими, ввічливішими. Їм подобаються творчі завдання. От де дійсно розкриваються таланти!

     

    Методика «Лялька як персона: педагогічний підхід для соціального і психологічного розвитку дитини»

    покликана навчати дітей:
    - позитивно сприймати себе в різних ситуаціях;
    - шанувати свою родину та родини інших;
    - співчувати, чути інших і вчитися одне в одного;
    - стояти за себе в ситуаціях несправедливості й упередження;
    - переносити навички у спілкуванні з лялькою на реальні життєві ситуації.

        Методика «Лялька як персона» реалізувалася в рамках проекту «Створення інклюзивного безпечного середовища в навчальних закладах і громадах», що впроваджувався Всеукраїнським фондом «Крок за кроком» за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Фонду «Інститут Відкритого Суспільства». «Лялька як персона» добре узгоджується з Базовим компонентом дошкільної освіти та сприяє його реалізації.

        Методика пропонує перетворити ляльок на «маленьких людей» і через ляльку будувати діалог із дітьми. Під час зустрічей лялька може:
    -розповісти про себе;
    -поцікавитися життям дітей;
    -презентувати певну життєву ситуацію;
    -попросити поради щодо радісних і не дуже ситуацій тощо.

      Лялька-персона має свою історію життя:

    • має власне ім'я, батьків,
    • місце проживання,
    • уподобання, інтереси.

    Які теми обговорювати

    -формування «опозиції» до окремої дитини;

    -неуважність дитини до своїх дідусів і бабусь;

    -насмішки дітей із немічної бабусі, яка проходила повз дошкільний заклад;

    -ігнорування в групі новачка тощо.

    Вихователь через ляльку досягає таких результатів:

    • викликає дітей на щиру розмову;
    • підтримує намагання ділитися почуттями й переживаннями;
    • допомагає порадою тому, хто цього потребує.

         Завдання педагога - допомогти дітям переносити навички, засвоєні під час взаємодії з лялькою, на реальні життєві ситуації.                                     

                     

    Театр фізичного виховання М. Єфименка

           Проведення фізкультурних занять у формі ігрових дійств,  (горизонтальний пластичний балет -“пластик-шоу”) поєднує музичність, хореографічність, естетичність дійства, а також оздоровлення і творче самовираження

     

To Top
Зворотній
зв'язок